До Римлян послання святого апостола Павла читáння.
Рим. 98 зач.; 8, 22-27.
22. Браття, знаємо, що все сотворіння разом понині стогне і разом страждає у тяжких муках.
23. Не тільки воно, але й ми самі, що маємо первоплід Духа, ми самі в собі стогнемо, очікуючи усиновлення, визволення нашого тіла, бо ми надією спаслися. 24. Надія, яку хто бачить, не надія; бо коли хто що бачить, чого ж тоді надіятись? 25. Якже ми надіємося, чого не бачимо, очікуємо його витривало.
26. Так само й Дух помагає нам у немочі нашій. Про що бо нам молитися, як слід не знаємо; та сам Дух заступається за нас стогонами не мовними. 27. Той же, хто вивідує серця, знає, яке бажання Духа і що він заступається за святих згідно з Божою волею.
Від Матея святого Євангелія читáння.
Мт. 37 зач. 10, 23-31.
23. Сказав Господь своїм учням: Коли будуть вас переслідувати в тому місті, тікайте в інше. Істинно кажу вам: не встигнете обійти міст ізраїльських, як прийде син чоловічий.
24. Учень не є понад учителя, ні слуга понад пана свого. 25. Досить для учня, коли стане, як його вчитель, а слуга – як його пан. Коли господаря назвали Велзевулом, то скільки більше – його домашніх.
26. Тож ви їх не лякайтесь. Нема нічого схованого, що не виявиться; нічого тайного, що не стане знаним. 27. Що вам кажу в темноті, кажіть при світлі; і що чуєте на вухо, звіщайте з покрівель.
28. Не бійтеся тих, що вбивають тіло, душі ж убити не можуть; бійтесь радше того, хто може погубити душу й тіло в пеклі.
29. Хіба не за шага продається пара горобців? Проте ні один із них не впаде на землю без волі Отця вашого. 30. У вас все волосся на голові пораховано. 31. Не бійтесь, отже: ви вартніші за багатьох горобців.
Мт. 10, 23-31. «Не бійтеся тих, що вбивають тіло, душі ж убити не можуть».
Часто люди створюють нам неприємності, нерідко маємо терпіти якісь не милі нам обставини, а можливо, і несправедливість, біль, образи, кривду, прикрощі. Спілкуючись щодень з іншими людьми, ми переживаємо чимало різних страхів, носимо в собі неспокій і турбуємося про майбутнє.
Господь же каже нам не боятися. Він знає про ці почуття й тривоги, які переповнюють наші серця, однак наголошує, щоб ми не мали страху. Христос власним прикладом показує, що боятися не варто, бо все в Божих руках.
Погляньмо на Ісуса Христа, на Його Хресну дорогу, на Його терпіння і страждання. Він не мав страху, що зроблять з Ним люди. Він знав, що вони нічого не зможуть зробити, окрім того, що допустить Отець. Тому Ісус Христос каже, що радше треба боятися того, що вбиває душу, тобто того, що віддаляє нас від Бога і приводить до гріха. Не маймо страху перед будь-якими обставинами, біймося лише грішити й віддалятися від Бога! (Вл. Венедикт Алексійчук)
